Податковий кодекс не передбачає преференцій при сплаті самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання

Підставою для застосування штрафу була визначена діюча на той час норма пункту 126.1 статті 126  Податкового кодексу України . При цьому дана норма закону не встановлювала обставин, за яких платник податків може бути звільнений від відповідальності.

Підприємством було надано податкову декларацію з податку на прибуток, у якій самостійно задекларувало суму податкового зобов`язання. Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак, суд встановив, що фактично сума податкового зобов`язання з податку на прибуток сплачена із затримкою більше 30 календарних днів.

Відповідно до абзацу третього пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, діючого на час порушення, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Буквальний зміст зазначеної норми вказує на безумовну відповідальність платника податків у вигляді штрафу за не сплату самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України. Жодних виключень та пільг до п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України не встановлено.

Однак, платник податків вважав, що до нього не застосуються норми статей 57 та 126 Податкового кодексу України, оскільки заборгованість зі сплати податку на прибуток була сплачена ним за рахунок субвенції з державного бюджету (відповідно до механізму погашення податкової заборгованості та договорами про організацію взаєморозрахунків, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України). Субвенція перераховувалась у сумі заборгованості підприємств водопостачання Донецької області за електричну енергію перед підприємствами електроенергетичної галузі, що не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків. Платником податків від підприємств електрогенеруючої галузі в рахунок погашення їх дебіторської заборгованості перед платником податків за поставлену продукцію, були отримані грошові кошти, які він перерахував в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств.

Суд відзначив, що грошові кошти  перераховувались платником податків до бюджету, саме, з метою погашення суми грошового зобов`язання, не сплаченого у строки, встановлені Податковим кодексом України, що відповідає поняттю податковий борг у визначенні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. У свою чергу, відповідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, штраф нараховується саме на суму погашеного податкового боргу.

«Таким чином суд прийшов до висновку, що податківцями правомірно застосовано до платника податків штраф. При цьому відзначено, що Податковим кодексом України, не передбачено особливостей сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання (зокрема в частині продовженого строку сплати або звільнення від відповідальності за порушення граничного строку сплати) у випадку погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з державного бюджету. Крім того, суд звернув увагу на те, що відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України визначено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу, а на час застосування до платника податків штрафу до Податкового кодексу України не вносились будь-які відповідні зміни», - прокоментував  в.о. начальника Міжрегіонального управління Богдан Катрушин.