Чи зобов’язані державні підприємства, що діють на основі державної власності та є платниками ЄП третьої або четвертої групи, сплачувати частину чистого прибутку (доходу) та подавати Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну ...

Чи зобов’язані державні підприємства, що діють на основі державної власності та є платниками ЄП третьої або четвертої групи, сплачувати частину чистого прибутку (доходу) та подавати Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку?

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розд. ХІV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 ст. 291 ПКУ, зокрема, встановлено, що юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розд. ХІV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Не мають права обрати та перебувати на спрощеній системі оподаткування, а також не мають права підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.
До платників єдиного податку третьої групи суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності належать юридичні особи суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
Не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків (п.п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
До платників єдиного податку четвертої групи належать сільськогосподарські товаровиробники, що є юридичними особами, незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків (п.п. «а» п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
Відповідно до п. 297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку – юридичні особи звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
- податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім п.п. 133.1.1 та п.п. 133.1.4 п. 133.1 ст. 133 ПКУ;
 - податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену п.п. 1 п. 293.3 ст. 293 ПКУ, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

- податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку третьої групи для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
- рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.
Відповідно до частини другої ст. 22 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями (далі – ГКУ) суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відс. чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.
Частиною першою ст. 63 ГКУ наведено види підприємств, що залежно від форм власності, передбачених законом, можуть діяти в Україні, зокрема, державне підприємство, що діє на основі державної власності.
Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні (частина третя ст. 63 ГКУ).
Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства, державні некомерційні підприємства або казенні підприємства (частина дев’ята ст. 73 ГКУ).
Частиною третьою ст. 142 ГКУ передбачено, що порядок використання прибутку (доходу) суб’єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких більше 50 відс. акцій (часток, паїв) належить державі, здійснюється відповідно до ст. 75 ГКУ.
Відповідно до частини дев’ятої ст. 75 ГКУ та частини восьмої ст. 77 ГКУ розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств та казенних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог ГКУ та інших законів.
Відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, зокрема, регулюється ст. 11 прим. 1 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об’єктами державної власності» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 185).
Частиною першою ст. 11 прим. 1 Закону № 185 встановлено, що державні унітарні підприємства (крім державних некомерційних підприємств, державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України від 26 листопада 2003 року № 1341-IV «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до ст. 1 Закону України від 26 листопада 2015 року № 848-VІІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, державного підприємства «Український державний центр радіочастот», державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об’єднання зобов’язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відс. у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною третьою ст. 11 прим. 1 Закону № 185 державні унітарні підприємства та їх об’єднання, визначені Законом № 185, подають до податкового органу Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку (далі – Розрахунок) в порядку та строки, встановлені ПКУ.
Таким чином, з урахуванням положень п.п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, державні підприємства, що діють на основі державної власності, не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи.
Державні підприємства, що діють на основі державної власності та є платниками єдиного податку четвертої групи зобов’язані сплачувати до державного бюджету частину чистого прибутку (доходу) та подавати Розрахунок до контролюючих органів.