Суд підтримав позицію ДПС щодо стягнення податкового боргу: податкова вимога є дійсною упродовж усього безперервного терміну наявності податкового боргу з моменту його утворення до моменту повного погашення боргу

Верховним Cудом підтримано позицію ДПС щодо стягнення податкового боргу на суму 9,3 млн. гривень та зроблено правовий висновок, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Касаційний адміністративним судом у складі Верховного Суду підтримано позицію Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у справі №160/12146/19 про стягнення податкового боргу у розмірі 9,3 млн. гривень. (Постанова від 25.08.2023 року по справі №160/12146/19).

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до суду з позовом до (ПрАТ , відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача податковий борг за рахунок коштів, які перебувають на рахунках у обслуговуючих банках, та за рахунок готівки, що належить ПрАТ, в загальній сумі 9 804 818,37 грн. 

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, позов задоволено частково. 

Стягнуто податковий борг з ПрАТ за рахунок коштів, які перебувають на рахунках у обслуговуючих банках, та за рахунок готівки, що належить платнику, в загальній сумі 9 307 008,37 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення суду не надано. 

Верховний Суд вказав: що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення податкового боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати (несплати) податкового боргу в добровільному порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в порядку, встановлених ПК України. 

Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 04 січня 2019 року, яка була направлена засобами поштового зв`язку на юридичну адресу платника та отримана останнім 15 січня 2019 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення. 

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наявності у Відповідача заборгованості з податку на прибуток у сумі, заявленої до стягнення (9 307 008,37 грн.). 

При цьому, судові інстанції встановили, що матеріали справи не містять доказів, що після направлення податкової вимоги у Відповідача був відсутній податковий борг з усіх видів податків, у зв`язку з чим правильно відхилили посилання відповідача на наявність у контролюючого органу обов`язку направлення нової податкової вимоги, оскільки платником не надано доказів погашення суми податкового боргу, заявленого до стягнення, а також доказів скасування податкового боргу чи його складових у судовому порядку. 

Суди обґрунтовано зазначили, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.

При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога. Варто зазначити, що з огляду на правове регулювання порядку направлення податкових вимог, повторне направлення податкової вимоги не передбачено виключно у випадку, якщо з моменту направлення першої вимоги, податковий борг, визначений у ній, не погашено у повному обсязі з урахуванням і того боргу, який виник після її направлення. 

Проте у разі, якщо після направлення податкової вимоги податковий борг був погашений у повному обсязі, вважається, що правовідносини з його погашення вичерпали своє значення (припинилися). Відповідно, у разі виникнення в подальшому у платника податків нового податкового боргу, порядок вжиття контролюючим органом заходів щодо його погашення розпочинається спочатку - шляхом, зокрема, направлення платникові податків нової податкової вимоги. Разом з тим, платником не надано доказів погашення суми податкового боргу, визначеного в податковій вимозі. Виходячи з наведеного, твердження відповідача про те, що податковий орган повинен був направляти інші податкові вимоги, є безпідставним.