Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

Неналежне врегулювання конфліктів між приватними інтересами та державними обов’язками службових осіб, так само як і порушення встановлених чинним антикорупційним законодавством заборон та обмежень, стає джерелом корупції.

Закон України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Види конфлікту інтересів:

потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані:

-       вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

-       повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника;

-       не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

-       вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов’язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

Шляхи врегулювання конфлікту інтересів

Самостійне врегулювання - особи, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу.

Позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування.

Зовнішнє врегулювання:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляду обсягу службових повноважень особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи.

Запобігання конфлікту інтересів у зв’язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав

Одним зі способів запобігання такого конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Законом визначено передачу в управління підприємств та корпоративних прав, належних таким особам.

Відповідальність за вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів, усунення наслідків

Відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення визначено у частині першій статті 65-1 Закону, якою передбачено, що за їх вчинення осіб притягають до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку.

Правочин, укладений внаслідок порушення вимог Закону, може бути визнаним недійсним.

Персональна відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів покладається на працівників, їх безпосередніх керівників та керівників органів.

Методичні рекомендації НАЗК від 02.04.2021 № 5 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень, встановлених антикорупційним законодавством» (посилання https://wiki.nazk.gov.ua/category/konflikt-interesiv/)