Суд підтвердив правомірність податкових повідомлень-рішень на суму 1,35 млн гривеньРозділ: Новини

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду підтримано висновок суду апеляційної інстанції та позицію ГУ ДПС у Запорізькій області у справі № 280/3292/20 щодо неправомірного формування витрат за відсутності документів, які підтверджують використання придбаного дизельного палива в господарській діяльності ФОП.

Судом апеляційної інстанції установлено, що на підтвердження понесення витрат на придбання та використання придбаного палива у своїй господарській діяльності позивач (ФОП на загальній системі оподаткування) надав фіскальні чеки, затверджені норми витрат дизельного палива, акти списання дизельного палива.

Водночас апеляційний суд вважав, що фіскальні чеки на придбання дизельного палива не можуть вважатися належними доказами підтвердження придбання та використання позивачем дизельного палива у своїй господарській діяльності, оскільки зазначені фіскальні чеки не відображають придбання дизельного палива саме ФОП. Також суд апеляційної інстанції вважав, що наказ ФОП про затвердження норм витрат дизельного палива на відповідний рік не може вважатися належним доказом на підтвердження придбання та використання палива, оскільки не є первинним документом в розумінні Закону № 996-XIV та містить ряд недоліків (вказані документи не мають ані назви, ані дати їх складання).

Колегія суддів зазначила, що податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають ідентифікуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою дизельного палива, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне придбання та використання палива у своїй господарській діяльності.

Крім того, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти готівкою або з використанням талонів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток) та з обов`язковою видачею споживачеві розрахункового документа, що підтверджує факт купівлі товару.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що ні Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ані прийнятим на його виконання наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року № 614, ані наказом Мінфіну України від 21 січня 2016 року № 13, якими встановлені вимоги до форми та змісту фіскальних чеків, не визначено у якості обов`язкового реквізиту фіскального чеку прізвище, ім`я та по батькові покупця (назву підприємства покупця).

Відтак колегія суддів вважає, що фіскальні чеки на придбання палива хоча й не містять реквізитів власника, однак вони є належними документами, що підтверджують витрати позивача.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що самі по собі фіскальні чеки не можуть вважатися беззаперечним доказом підтвердження придбання та використання позивачем дизельного палива у своїй господарській діяльності, оскільки лише доводять факт придбання такого палива, а не його використання.

При цьому колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що надані ФОП розклади руху автобусних маршрутів із схемами на місцевості свідчать лише про наявність таких маршрутів у відповідному році та не містять жодних даних (реквізитів), які б розкривали зміст господарської операції для цілей податкового обліку.

Касаційним Судом зазначено, що надані позивачем «накази» про встановлення норм витрат дизельного палива встановлюють лише граничні межі витрат дизельного палива, і не підтверджують використання автомобілів, які споживають дизельне пальне.

Касаційний адміністративний суд, погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, резюмує, що реальність придбання пального та його подальше використання для здійснення підприємницької діяльності не підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

Вказані документи, за відсутності інших доказів, підтверджують понесені позивачем витрати щодо придбання дизельного палива у відповідних обсягах та періодах, однак не доводять понесення витрат щодо їх придбання з метою використання у господарській діяльності позивача у перевіряємому періоді.

Відтак, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 280/3292/20 касаційну скаргу платника податків залишено без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції від 09.03.2021, якою відмовлено в задоволені позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 1,35 млн грн, – залишено без змін.