Чи є платниками земельного податку ЮО, які не оформили відповідно до законодавства право власності або користування землею, в тому числі якщо вони є власниками будівель (споруд) або їх частин, що розташовані на таких земельних ділянках?
Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків , опубліковано 14 грудня 2021 о 15:14 Розділ: Новини
Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) земельний податок (далі – Податок) справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Об’єктом оподаткування Податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПКУ).
Підставою для нарахування Податку є дані державного земельного кадастру (абзац перший п. 286.1 ст. 286 ПКУ).
Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття, зміни або припинення відповідного права є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п.287.6 ст. 287 ПКУ).
Абзацом третім п. 286.1 ст. 286 ПКУ встановлено, що у разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата Податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об’єкт оподаткування.
Таким чином, у юридичних осіб, які не оформили відповідно до законодавства право власності або користування землею, в тому числі якщо вони є власниками будівель (споруд) або їх частин, що розташовані на таких земельних ділянках, не виникає обов’язок із нарахування податкових зобов’язань з Податку та відповідно подання податкової декларації з плати за землю (далі – Декларація).
У разі належно оформлених юридичною особою відповідного права на земельну ділянку та/або права на земельну ділянки під власним нерухомим майном на себе, у неї виникають обов’язки по нарахуванню податкових зобов’язань з плати за землю та подання Декларацій.
При цьому у разі переходу до юридичної особи права власності на земельну ділянку та відсутності у базах даних інформаційних систем ДПС відомостей про таку земельну ділянку юридична особа має право подати до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки правовстановлюючі документи на земельну ділянку та Декларацію.
Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення відповідного права є порушенням норм земельного законодавства.
Відповідальність за порушення земельного законодавства передбачена ст. 144 ЗКУ.