Звітність з податку на прибуток при здійсненні нерезидентом господарської діяльності на території України через постійне представництво та/або отриманні доходів із джерелом походження з УкраїниРозділ: Новини

Хто (нерезидент чи його постійне представництво) починаючи зі звітних періодів 2021 року подає звітність з податку на прибуток (у т. ч. фінансову) та за якими формами при здійсненні нерезидентом господарської діяльності на території України через постійне представництво та/або отриманні доходів із джерелом походження з України (не через постійне представництво)?

Починаючи зі звітних періодів 2021 року обов’язок щодо ведення бухгалтерського обліку та визначення фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, обрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток, утримання податку з доходів із джерелом їх походження з України, подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) (у т. ч. фінансової звітності) покладається на нерезидента як платника податку на прибуток, який здійснює діяльність на території України через своє постійне представництво, та/або отримує доходи із джерелом походження з України.

Положення ст. 19 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) передбачають, що справи, пов’язані зі сплатою податків платник податків веде особисто або через свого представника.

Особиста участь платника податків у податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності.

Відповідно до п. 64.5 ст. 64 ПКУ та п. 4.4 розд. IV Порядку обліку платників податків і зборів для взяття на облік нерезидента (іноземної компанії, організації) подається до контролюючого органу заява за формою № 1-ОПН та документ, яким підтверджуються повноваження представника нерезидента. Якщо такий документ виданий в країні реєстрації нерезидента, він повинен бути легалізований в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Водночас, крім ПКУ питання представництва врегульоване нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Згідно зі ст. 237 ЦКУ представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами) (ст. 244 ЦКУ).

Таким чином, нерезидент може наділити повноваженнями по сплаті податку на прибуток підприємств та поданню Декларації (у т. ч. фінансової звітності) свій акредитований (зареєстрований, легалізований) відокремлений підрозділ за умови, що такий суб’єкт господарювання є представником платника податку із підтвердженням відповідних повноважень.

Форми фінансової звітності, які повинні подаватися підприємствами, що складають фінансову звітність за національними стандартами, наведені у додатку № 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Зокрема, для підприємств, що відповідають критеріям малого підприємства, встановленим ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено можливість складання спрощеної фінансової звітності відповідно до норм Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність».

Що стосується застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов’язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством), то доцільність їх застосування підприємством визначається самостійно.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Тому, з питання відображення у бухгалтерському обліку показників діяльності нерезидента на території України (у т. ч. отриманих доходів із джерелом походження з України) та складання відповідної фінансової звітності доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.